Доктрина вітчизняного природо-ресурсного права ґрунтується на концепції роздільності земельних, лісових, водних та мінеральних ресурсів як об’єктів правових відносин. Одне із ключових положень цієї концепції полягає в тому, що власником землі (земельної ділянки) може бути одна особа, яка набуває та реалізує право власності на землю на підставі норм земельного права, а власником розташованих на цій землі (земельній ділянці) лісів, водних об’єктів та покладів корисних копалин можуть бути інші особи, які набувають та реалізують право власності на ліси, води та корисні копалини відповідно до норм лісового, водного та гірничого права. Роздільність правового регулювання земельних та інших природних ресурсів є фактором, який істотно ускладнює перехід прав на сільськогосподарські земельні ділянки від однієї особи до іншої (правовий обіг земельних ділянок).

Читати далі »