За умов глобалізації світової економіки, глибоких соціально-економічних трансформацій сфера послуг набуває найдинамічнішого розвитку, а від її належного правового забезпечення залежать зростання національної економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках послуг. Утім чинні законодавчі акти, які встановлюють загальні положення щодо зобов’язання, договору про надання послуг та договорів про надання окремих видів послуг, не завжди складаються в чітку та послідовну систему регулювання, чим породжують численні колізії та є причиною формування неоднозначної практики вирішення спорів, що виникають із приводу належного виконання договірних зобов’язань із надання послуг.
Статті
Правове регулювання договірних відносин із надання послуг за сучасних ринкових умов
Декілька зауважень до питання про існування держави
У підручниках, монографіях та інших наукових публікаціях достатньо детально викладена сутність держави в її марксистському, ліберальному та інших трактуваннях цього явища. Панівною є думка, згідно з якою марксисти дотримуються класового підходу в тлумаченні сутності держави, а ліберали та інші буржуазні ідеологічні течії утверджують загальносоціологічний, загальнолюдський підхід у розумінні держави.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення як об’єкти правового обігу
Доктрина вітчизняного природо-ресурсного права ґрунтується на концепції роздільності земельних, лісових, водних та мінеральних ресурсів як об’єктів правових відносин. Одне із ключових положень цієї концепції полягає в тому, що власником землі (земельної ділянки) може бути одна особа, яка набуває та реалізує право власності на землю на підставі норм земельного права, а власником розташованих на цій землі (земельній ділянці) лісів, водних об’єктів та покладів корисних копалин можуть бути інші особи, які набувають та реалізують право власності на ліси, води та корисні копалини відповідно до норм лісового, водного та гірничого права. Роздільність правового регулювання земельних та інших природних ресурсів є фактором, який істотно ускладнює перехід прав на сільськогосподарські земельні ділянки від однієї особи до іншої (правовий обіг земельних ділянок).
Інститут договору в Цивільному праві України
Конструкція договору стала одним із найвизначніших здобутків світової правової культури. Як зазначила Н. Кузнєцова, договір у всіх правових системах є одним з основних елементів правопорядку, який юридично забезпечує дійсність обмінних процесів з метою задоволення потреб суспільства, окремих його громадян або їх об’єднань [1, 41].
Договір є універсальною правовою конструкцією у механізмі правового регулювання суспільних відносин. Як інструмент правового регулювання договір, поряд із традиційним застосуванням у сфері приватного права, у сучасних умовах застосовується у сферах публічного права: конституційному, адміністративному, екологічному, фінансовому тощо (публічно-правові договори).
Майнові права інтелектуальної власності як внесок до статутного капіталу господарського товариства
Дослідження проблем формування статутного фонду господарського товариства за рахунок майнових прав інтелектуальної власності є цікавим не лише з позицій теорії, але й практики, оскільки породжує цілу низку наслідків як правового, так і фінансового характеру.
Під час дослідження порушеного питання необхідно враховувати вимоги законодавства України у сфері інтелектуальної власності, регулювання правовідносин щодо створення господарських товариств, оцінки тощо.