Конструкція договору стала одним із найвизначніших здобутків світової правової культури. Як зазначила Н. Кузнєцова, договір у всіх правових системах є одним з основних елементів правопорядку, який юридично забезпечує дійсність обмінних процесів з метою задоволення потреб суспільства, окремих його громадян або їх об’єднань [1, 41].
Договір є універсальною правовою конструкцією у механізмі правового регулювання суспільних відносин. Як інструмент правового регулювання договір, поряд із традиційним застосуванням у сфері приватного права, у сучасних умовах застосовується у сферах публічного права: конституційному, адміністративному, екологічному, фінансовому тощо (публічно-правові договори).