ПЛАН

1. Міжнародно-правові основи формування інформаційного суспільства.

2. Принципи міжнародного інформаційного права.

3. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин.

4. Міжнародні договори в сфері інформаційних правовідносин.

5. Міжнародна діяльність у сфері інформатизації.

6. Міжнародна діяльність України в сфері захисту технологій та комерційної таємниці.

Ключові поняття: міжнародне інформаційне право; міжнародне співробітництво; міжнародні договори; міжнародна діяльність в інформаційній сфері.

1. Міжнародно-правові основи формування інформаційного суспільства

Формування системи інформаційного законодавства висунуло проблему гармонізації його на міждержавному рівні з урахуванням засад міжнародного права (його провідних складових: публічного і приватного).

Для з’ясування сутності міжнародного інформаційного права на рівні окремих країн слід визначитися у їхніх правових доктринах. Кожна країна має правову доктрину. Проте в теорії міжнародного права за певними критеріями визначають такі типові правові системи.

Правова доктрина системи загального права англо-американської сім’ї права (Великобританія, США та інші країни, що запозичили їхню доктрину права). Основний її зміст зводиться до публічно-правового і приватно-правового (недержавного) регулювання суспільних відносин. У зв’язку з цим право поділяють на публічне і приватне. Важливим критерієм розмежування є визначення соціальної спрямованості інтересу: публічний (суспільства, держави в цілому) та приватний (окремої людини, недержавних спільнот).

Державне забезпечення приватно-правового регулювання здійснюється через можливість судового захисту у формі судових прецедентів.

Правова доктрина європейської континентальної сім’ї права, її ще називають романо-германською (ФРН, Франція, Росія та ін.). За цією доктриною право поділяють на галузі, підгалузі, галузеві та міжгалузеві комплексні інституції публічного (державного) права. Серед провідних галузей визначають: конституційне, адміністративне, цивільне та кримінальне право. На їхній основі виникають синтетичні комплексні галузі чи міжгалузеві комплексні інститути права. Такий підхід правового регулювання притаманний і Україні.

Як констатацію факту слід зазначити, що сучасне інформаційне законодавство України щодо доктрини формування має характер змішаної системи права: зберігши галузевий підхід традиційної континентальної системи права, воно стало на шлях публічно-правового нормотворення за доктриною загального права (англо-американської системи права), коли окремі проблеми на законодавчому рівні вирішуються на рівні окремих законів за ситуаційним принципом. У зв’язку з цим є необхідність визначитися у підходах міжнародної практики щодо регулювання суспільних інформаційних відносин.

Сьогодні можна констатувати що в міжнародному праві активно формується нова інституція -міжнародне інформаційне право світової інформаційної цивілізації. За експертними оцінками, на міжнародному рівні укладено близько 100 міждержавних угод (глобальних, універсальних, регіональних та субрегіональних), у яких визначені міжнародні інформаційні відносини.

Глобальна комп’ютеризація через Інтернет породила необхідність пошуку засобів і методів гармонізації національних правових систем у сфері міжнародних інформаційних відносин, співвідношення цих систем на рівні колізійного та матеріального міжнародного права. У багатьох регіонах світу формуються міжнародні стандарти правових норм на рівні типових законів, багатосторонніх конвенцій, угод тощо.

Деякі теоретики та практики у сфері правового регулювання суспільних інформаційних відносин пропонують механічно імплементувати (ввести до системи національного права) ці норми в національну систему права без глибокого порівняльного аналізу чинного законодавства інших країн. Слід зазначити, що при правотворенні неприпустиме необґрунтоване копіювання зарубіжного досвіду. Гармонізацію можна проводити також шляхом внесення нового змісту в наявні форми правових норм. До речі, саме так роблять у цивілізованих країнах, які раніше від нас стали на шлях формування правового інформаційного суспільства у складі глобальної інформаційної цивілізації.

2. Принципи міжнародного інформаційного права

Міжнародний досвід показує, що у сфері суспільних інформаційних відносин при законодавчій легалізації їх насамперед враховують загальнолюдські принципи. Серед цих принципів чільне місце посідають такі:

- державний суверенітет окремих країн в участі у міжна­родних відносинах;

- верховенство прав людини: повага та гуманне ставлення до людини, її честі, гідності, репутації;

- презумпція невинності громадянина, приватної особи на засадах співвідношення потреб та інтересів окремих людей, корпорацій (об’єднань) їх, націй, держав та світового співтовариства.

Новий підхід щодо правового регулювання суспільних відносин, який може бути прийнятий і на міжнародному рівні, запропонований вітчизняною наукою, – це теорія гіперсистем права. В його розвитку сьогодні набирають сили нові наукові дисципліни: юридична когнітологія, правова кібернетика та правова інформатика. Особливістю цих наук є застосування принципів, підходів і методів кібернетики та інформатики до вирішення проблем права, зокрема правотворення.

Виходячи з положень правової інформатики, слід зазначити, що правотворення у міжнародному та національному праві має базуватися на основі методології системного і комплексного підходів, зокрема теорії формування комплексних гіперсистем права, агрегації галузевих інститутів права у нову системну якість, не притаманну окремим складовим міжнародного публічного і приватного права.

3. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин

Міжнародна інформаційна діяльність полягає у забезпеченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об’єднаннями громадян, засоба­ми масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Відповідно до законодавства України її громадяни мають право на вільний і безперешкодний доступ до інформації через зарубіжні джерела, включаючи пряме телевізійне мовлення, радіомовлення і пресу тощо.

Правове становище і професійна діяльність акредитованих в Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних засобів масової інформації, а також інформаційна діяльність дипломатичних, консульських та інших офіційних представників зарубіжних держав в Україні регулюються законодавством України, відповідними міжнародними договорами, укладеними Україною.

В Україні створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян регулюються законодавством України. Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною.

Міжнародне співробітництво в галузі інформації з питань, що становлять взаємний інтерес, здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених Україною та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю.

Міжнародне співробітництво у сфері науково-технічної інформації та міжнародна інформаційна діяльність регулюються згідно з чинним законодавством (ст. 20 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).

Відповідно до чинного законодавства Україні міждержавний обмін науково-технічною інформацією здійснюється відповідно до угод, підписаних Україною.

Держава забезпечує відкритий і рівноправний доступ своїх громадян і громадян держав-партнерів за угодами до інформаційних ресурсів спільного користування.

Відповідно до законодавства уряд України визначає національний інформаційний центр, який координує міждержавний обмін науково-технічною інформацією (ст. 21 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).

Діяльність іноземних фізичних та юридичних осіб в Україні у сфері науково-технічної інформації. Іноземні юридичні та фізичні особи, а також особи без громадянства можуть інвестувати розвиток сфери науково-технічної інформації України відповідно до чинного законодавства (ст. 22 Закону «Про науково-технічну інформацію»).

Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання Національної програми інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іноземні інвестиції. Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері інформатизації, які не суперечать законодавству та державним інтересам України (ст. 27 Закону України «Про Національну програму інформатизації»).

Міжнародне співробітництво у галузі зв’язку. Встановлення правових, організаційних, технологічних і фінансових відносин з міжнародними організаціями зв’язку, а також представництво України в цих організаціях за дорученням Кабінету Міністрів України, здійснення співробітництва з організаціями зв’язку іноземних держав, міжнародний правовий захист інтересів України у питаннях зв’язку покладається на Адміністрацію зв’язку України, а питання використання радіочастот та радіоелектронних засобів на міжнародному рівні – на Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України.

Адміністрація зв’язку України представляє Україну в Міжнародному союзі електрозв’язку (МСЕ), Всесвітньому поштовому союзі та залучає до цієї роботи інші організації, міністерства і відомства. Координує участь інших міністерств та відомств у роботі МСЕ Державна комісія з питань зв’язку та радіочастот.

Міжнародне співробітництво у сфері телекомунікацій здійснюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. Врегулюванню цього питання присвячена Глава XIII зазначеного закону.

Мета і загальні принципи міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій:

1. Метою міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій є інтеграція телекомунікацій України у глобальні телекомунікації з урахуванням політичних та економічних інтересів України.

2. Міжнародне співробітництво у сфері телекомунікацій здійснюється шляхом:

- укладання міжнародних договорів;

- участі в роботі міжнародних організацій;

- участі в реалізації міжнародних проектів, пов’язаних із створенням глобальної і регіональних телекомунікаційних мереж, з урахуванням інтересів національної безпеки України;

- гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, які стосуються вимог до технічних засобів і телекомунікаційних мереж, взаємодії операторів телекомунікацій, використання обмежених ресурсів, якості і видів телекомунікаційних послуг;

- взаємодії операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших держав.

3. Виконання функцій України як держави-члена Міжнародного союзу електрозв’язку, відповідальність за виконання зобов’язань України за Статутом Міжнародного союзу електрозв’язку та Конвенцією Міжнародного союзу електрозв’язку і зобов’язань за адміністративними регламентами, а також взаємодія і співробітництво з органами, які виконують функції адміністрацій зв’язку іноземних держав, покладаються на Адміністрацію зв’язку і радіочастот України, яка в установленому порядку також представляє інтереси України в інших всесвітніх, європейських та регіональних організаціях телекомунікацій та у Світовій організації торгівлі з питань, що стосуються телекомунікацій.

Взаємодія операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших держав, розподіл між ними доходів від надання послуг міжнародного зв’язку, взаємоз’єднання мереж телекомунікацій загального користування тощо здійснюються відповідно до рекомендацій Міжнародного союзу електрозв’язку на підставі міжнародних договорів України з відповідними державами та/або договорів операторів телекомунікацій України з операторами телекомунікацій інших країн.

Відповідальність за порушення законодавства про телекомунікації полягає в наступному:

1. Особи, винні у порушенні законодавства про телекомунікації, притягуються до цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності відповідно до закону.

2. Прибуток, отриманий оператором, провайдером телекомунікацій внаслідок діяльності без повідомлення НКРЗ та/або ліцензії, дозволу на використання номерного ресурсу, порушення встановлених НКРЗ тарифів, вилучається в судовому порядку і спрямовується до Державного бюджету України.

4. Міжнародні договори в сфері інформаційних правовідносин

Законодавством України передбачено низку норм щодо дії міжнародних договорів на території держави.

У сфері реалізації Національної програми інформатизації законодавством передбачено, якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в Законі України «Про Національну програму інформатизації», то застосовуються правила міжнародних договорів (ст. 28 Закону України «Про Національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р.).

Міжнародне співробітництво у сфері телекомунікацій здійснюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. Врегулюванню цього питання присвячена Глава XIII зазначеного закону.

Щодо застосування норм міжнародних правових актів у сфері Національного архівного фонду і архівних установ передбачено, якщо в міжнародних правових актах, в яких бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в ст. 4 Законі України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» від 24 грудня 1993 р., то діє норма міжнародного правового акта.

Щодо застосування правил міжнародного договору у сфері авторського права і суміжних прав передбачено, якщо міжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 3 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р.).

У сфері міжнародних відносин щодо державної таємниці законодавством України визначено, що передані Україні відомості, які становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. У разі, якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України (ст. З Закону України «Про державну таємницю»)

Щодо формування українського сегмента глобальної інформаційної інфраструктури, у тому числі Інтернету, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах» від 31 травня 2005 р. передбачено, що іноземні держави, іноземні фізичні та юридичні особи можуть бути власниками автоматизованих систем в Україні, власниками інформації, що розповсюджується та обробляється в автоматизованих системах України, або засновувати спільні з українськими юридичними та фізичними особами підприємства з метою створення автоматизованих систем, постачання інформації до автоматизованих систем України, обміну інформацією між автоматизованими системами України та автоматизованими системами інших держав.

Окремі види такої діяльності здійснюються на підставі спеціального дозволу (ліцензії), що видається уповноваженим на це органом.

Участь України у міжнародних інформаційних відносинах визначається й іншими законодавчими актами, зокрема такими:

- «Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку» (від 15 липня 1994 p.);

- «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав» (від 27 січня 1995р.);

- «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 p., зміненого 2 жовтня 1979 p.)» (від 31 травня 1995 p.);

- «Про ратифікацію Четвертого додаткового протоколу до Статуту Всесвітнього поштового союзу» (від 2 червня 1995 p.);

- «Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків» (від 13 жовтня 1995 p.);

- «Про приєднання України до Статуту Ради Європи» (від 31 жовтня 1995 p.);

- «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 p., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (від 17 липня 1997 p.);

- «Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р.» (від 17 грудня 1997 p.);

- «Про ратифікацію Угоди щодо співробітництва у розвитку та використанні систем стільникового рухомого зв’язку» (від 3 березня 1998 p.).

В окремих сферах інформаційних відносин на міжнародному рівні прийнято спеціальні нормативні акти, які є міжнародними стандартами суспільних інформаційних відносин. Як приклад назвемо нормативні акти щодо захисту персональних даних:

- Конвенція № 108 Ради Європи «Про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці даних» (від 28 січня 1981 p.);

- Директива 95/46/ЄС «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і вільного обігу цих даних» (від 24 жовтня 1995 p.);

- Директива 97/66/ЄС «Про обробку персональних даних і захист privacy (приватності) у телекомунікаційному секторі та рекомендації щодо захисту даних в інформаційних супермагістралях».

5. Міжнародна діяльність у сфері інформатизації

Під інформаційним простором України розуміють весь простір, на який поширюється її юрисдикція. Взаємини і взаємодія України у світовому інформаційному просторі базуються на законодавстві і визнаних Україною міжнародних актах. Ця взаємодія здійснюється з урахуванням національних інтересів і економічної доцільності, забезпечення належного рівня інформаційної безпеки і захисту екології.

Україна підтримує міжнародні ініціативи, що спрямовані на розвиток і ефективне використання світової інформаційної інфраструктури, проведення погодженої науково-технічної політики, раціональне використання природних ресурсів і збереження навколишнього середовища.

У сучасному суспільстві інформаційні ресурси, які є основою майже усіх управлінських, економічних та соціальних процесів, набувають домінуючого значення. Постає завдання практичного створення та впровадження реальних механізмів міждержавної координації та кооперації, комплексу заходів раціонального впровадження сучасних інформаційних технологій, систем та побудови на їх основі міждержавної взаємодії у світовому інформаційному просторі.

Для забезпечення рівноправного та скоординованого включення України до світового інформаційного простору необхідно визначити головні принципи міжнародної взаємодії :

- використання світового досвіду з інтеграції правового, організаційного і технічно-технологічного змісту;

- створення нормативно-правової бази інформатизації різних суб’єктів на основі системи дво- і багатобічних міжнародних договорів і угод;

- правове і технологічне забезпечення доступу різних суб’єктів до закордонних інформаційних ресурсів;

- впровадження міжнародних стандартів для забезпечення пошуку, збору, збереження і використання інформації;

- активне використання закордонних інформаційних продуктів для формування власних інформаційних ресурсів України;

- придбання ліцензій, створення спільних підприємств у сфері інформатизації;

- експорт інформаційних ресурсів України і збільшення національної присутності у світовому інформаційному просторі;

- участь України як повноправного члена міжнародних програм і проектів щодо формування світового інформаційного простору, створення нових інформаційних технологій;

- моніторинг форм і методів впливу міжнародних засобів комунікацій на процеси формування суспільної свідомості в Україні.

Інформаційний простір України повинен формуватись як органічна складова світового та європейського інформаційних просторів із урахуванням національних інтересів України та забезпечення її інформаційної безпеки.

Щодо взаємодії в інформаційному просторі з державами-членами Співдружності Незалежних Держав, то ця співпраця має бути на взаємовигідній основі в погоджених сферах діяльності. Основними напрямами співробітництва можуть бути:

- створення механізму постійного інформаційного обміну;

- інформаційне забезпечення органів міждержавного співробітництва;

- сприяння поглибленню і зміцненню інтеграційних процесів у погоджених сферах діяльності, розвиток взаємодії в соціально-гуманітарній та екологічній сферах;

- сприяння забезпеченню єдиних підходів до регулювання ціноутворення, оподаткування і стягнення мита на інформаційні та телекомунікаційні послуги;

- стандартизація і уніфікація міждержавного електронного документообігу на основі відповідних міжнародних стандартів;

- правове, організаційне і технологічне забезпечення використання багатомовного середовища Співдружності.

6. Міжнародна діяльність України в сфері захисту технологій та комерційної таємниці

Міжнародний захист технологій, особливо щодо спільного використання їх, здійснюється переважно на рівні двосторонніх міждержавних угод.

Україна також підписала двосторонні міжнародні угоди з певними країнами. Як приклад можна назвати законодавчий акт «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про захист технологій, пов’язаних із запуском Україною ліцензованих США комерційних космічних апаратів» (від 4 грудня 1998 p.).

Розвиток транскордонних економічних відносин зумовив потребу захисту на міжнародному рівні комерційної таємниці. Зазначений сегмент транснаціональних інформаційних відносин входить до сфери міжнародного права інтелектуальної власності. Провідну роль у цьому сьогодні відіграють Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС) та Світова організація торгівлі (COT) (Угода ТРІПС).

Контрольні питання:

1. Міжнародно-правові основи в контексті формування інформаційного суспільства.
2. Принципи міжнародного інформаційного права.
3. Міжнародна інформаційна діяльність.
4. Міжнародне співробітництво у сфері телекомунікацій.
5. Міжнародні договори в сфері інформатизації.
6. Основні принципи міжнародної взаємодії в інформаційній сфері.
7. Міжнародна діяльність України в сфері захисту технологій.
8. Міжнародна діяльність України в сфері комерційної таємниці.