Тема 11. Правові основи валютного регулювання та контролю | Jure


Тема 11. Правові основи валютного регулювання та контролю

ПЛАН

1. Поняття «валюти» та «валютних цінностей»

2. Поняття та зміст валютного регулювання

3. Правові засади валютного контролю в Україні

1. Поняття «валюти» та «валютних цінностей»

Стаття 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу і є законними платіжними засобами на території України. До валюти також належать грошові знаки, вилучені або які вилучаються з обігу, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Другою складовою категорії — «валюта України» є платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Таким чином, валюта України складається з визначених законодавством України:

а) грошових знаків, що перебувають в обігу і є законними платіжними засобами на території України;

б) платіжних документів, що виражені у валюті України;

в) інших цінних паперів, виражених у валюті України.

Іноземною валютою є іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави. Національна й іноземна валюта перебуває у відповідному співвідношенні, що відображає поняття «конвертованості». Це досить складне поняття. Саме конвертованість розуміється як гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну.

Залежно від міри й особливостей режиму конвертованості, національні валюти окремих держав можна розмежувати на:

• неконвертовані — валюта, що використовується в межах однієї держави;

• частково конвертовані — валюта, що застосовується не до всіх зовнішніх валютних операцій, або не до всіх суб’єктів;

• вільно конвертовані — валюта, що вільно обмінюється на іноземні валюти і виступає як платіжний засіб на міжнародному ринку.

Валютний курс виступає як співвідношення валют двох держав. Він встановлюється на підставі попиту–пропозиції валют на валютному ринку.

При цьому можливе встановлення валютного курсу державою у власному, однобічному порядку.

Для регулювання курсу гривні Україна використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування, а також застосовує інші інструменти регулювання грошової маси.

Національний банк України, згідно п. 13 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», забезпечує накопичення та збереження золотовалютних резервів і здійснення операцій з ними і банківськими металами.

Статтею 28 зазначеного Закону передбачено, що Національний банк України забезпечує керування золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі–продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс іноземної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Структура золотовалютного резерву Національного банку України містить такі активи:

• банківське золото;

• спеціальні права запозичення;

• резервну позицію в МВФ;

• іноземну валюту у вигляді банкнот і монет або коштів на рахунках за кордоном;

• цінні папери (крім акцій, що оплачуються в іноземній валюті);

• будь-які інші міжнародно визнані активи за умови забезпечення їхньої надійності й ліквідності.

Але національна й іноземна валюта не охоплюють цілком коло валютних цінностей у державі. Крім національної й іноземної валюти у вигляді грошових знаків і коштів на рахунках у банківських та інших кредитнофінансових установах до валютних цінностей належать:

• платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Міністерство фінансів України формує Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів України з метою забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних й інших нестатків, що фінансуються з державного бюджету.

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.

До валютних операцій, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», належать:

– операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

– операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

– операції, пов’язані зі ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України і вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Учасниками валютних операцій є: НБУ; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми.

2. Поняття та зміст валютного регулювання

Одним із найважливіших засобів реалізації валютної політики держави є валютне регулювання, яке може здійснюватися як на національному, так і на міждержавному рівнях. Валютний ринок — це одна зі складових грошового ринку держави, і тому потребує державного регулювання.

Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій. Валютне регулювання охоплює групу правових відносин, які утворюють окремий інститут фінансового права.

Основи організації та здійснення валютного регулювання в Україні визначені Конституцією України, у ст. 92 якої закріплено, що статус національної валюти, а також статус іноземної валюти на території України встановлюється винятково законами України.

До основних елементів системи валютного регулювання можна віднести:

– визначення переліку об’єктів, що мають статус валютних цінностей;

– закріплення статусу суб’єктів валютного регулювання;

– встановлення порядку здійснення валютних операцій;

– визначення порядку формування валютних резервів;

– валютний контроль;

– підстави відповідальності за порушення валютного законодавства.

Здійснення валютного регулювання чинним законодавством покладається на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику. Зокрема, Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування та виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються в торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються в неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Центральне місце у сфері валютного регулювання належить Національному банку України. Відповідно до законодавства у сфері валютного регулювання НБУ:

• визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті;

• організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками й іншими кредитними установами, що одержали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

• здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

• складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

• визначає способи встановлення та використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті.

Найважливішим елементом діючої в Україні системи валютного регулювання є режим ліцензування валютних операцій. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, на які поширюється режим ліцензування.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки й інші кредитно-фінансові установи, що мають генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов’язаних із торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну валюти, зокрема і на основі агентських угод з іншими юридичними особами — резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. За допомогою індивідуальних ліцензій виконуються такі операції:

1) вивезення, переказування та пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

• вивезення, переказування та пересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

• вивезення, переказування та пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними до України на законних підставах;

• платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межами України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами страхування життя;

• платежів у іноземній валюті за межами України у вигляді процентів за кредити, доходу від іноземних інвестицій;

• вивезення за межі України іноземних інвестицій в іноземній валюті, раніше здійснених на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України в межах, встановлених законодавством;

3) надання й одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо строк та суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

• відкриття фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

• відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

• відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами;

6) здійснення інвестицій за кордон, зокрема і шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суб’єкти валютних відносин в Україні поділяються на резидентів і нерезидентів.

Резидентами є:

– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, зокрема і ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

– юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва та ін.), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;

– дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами є:

– фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що не мають постійного місця проживання на території України, зокрема і ті, які тимчасово перебувають на території України;

– юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва та ін.), з місцезнаходженням за межами України, що створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, зокрема і юридичні особи й інші суб’єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб й інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

– іноземні дипломатичні, консульські, торговельні й інші офіційні представництва, міжнародні організації і їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Використання іноземної валюти в Україні обмежене. Вона може застосовуватися тільки в порядку і цілях, установлених чинним законодавством України. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог і зобов’язань.

Порядок ввозу, переказу і пересилання через кордон, а також вивозу, переказу і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України.

Фізичним особам — резидентам дозволяється переказувати іноземну валюту зі своїх поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих у банках на поточні рахунки в іноземній валюті інших фізичних осіб — резидентів виключно в межах коштів, що є на відповідних рахунках. Без відкриття поточних рахунків фізичним особам — резидентам дозволяється переказувати на користь інших фізичних осіб — резидентів суму, що не перевищує в еквіваленті 1000 дол. США, в один операційний день. Такі перекази здійснюють при поданні документів, що підтверджують джерело походження коштів.

Фізичним особам дозволяється вивозити за межі України валюту України:

1) за умови усного декларування митному органу фізичними особами — резидентами на одну особу (незалежно від віку) коштів у сумі, що не перевищує 1 тис. грн;

2) з обов’язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами — резидентами та нерезидентами на одну особу коштів у сумі, що не перевищує 10 тис. грн.

Вивезення валюти України фізичними особами — резидентами та нерезидентами в сумі, яка перевищує встановлені норми, дозволяється на підставі індивідуальної ліцензії НБУ, копія якої надсилається відповідним структурним підрозділом НБУ до Державної митної служби України. Аналогічний порядок передбачений і для ввезення готівкової гривні назад до України.

Що ж стосується іноземної валюти, то з обов’язковою вказівкою в митній декларації дозволяється вивіз за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами:

а) іноземної валюти, що раніше була завезена в Україну на законних підставах (за наявності митної декларації на її ввіз);

б) коштів на загальну суму до 6000 дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день перетинання митного кордону, при цьому:

• за умови усного декларування митному органу іноземної валюти готівкою та (або) дорожніми чеками фізичні особи — резиденти можуть вивозити кошти на суму до 3 тис. дол. США й фізичні особи — нерезиденти на суму до 1 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;

• якщо ця сума більша, для її вивезення необхідно отримати довідку уповноваженого банку на вивезення іноземної валюти (довідка видається про зняття коштів із власного рахунку фізичної особи або придбана через касу уповноваженого банку (тільки для фізичних осіб — резидентів), і (або) дорожніми чеками, купленими через касу уповноваженого банку, і (або) карткою Visa Travel Money за довідкою уповноваженого банку на вивіз іноземної валюти і чеків, виражених в іноземній валюті.

Характерним напрямком валютного регулювання є формування Державного і місцевих валютних фондів, передбачене ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Формування Державного валютного фонду здійснюється Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України в межах сум витрат, затверджених Верховною Радою України, шляхом придбання валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за узгодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку і за рахунок одержання кредитів в іноземній валюті в межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів формують відповідно місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Республіки Крим, Радами народних депутатів сум витрат, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, і є розпорядниками коштів цих валютних фондів.

3. Правові засади валютного контролю в Україні

Валютний контроль — це діяльність держави й уповноважених органів щодо забезпечення дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій. Держава не тільки встановлює правила поведінки суб’єктів у формі правових норм під час використання валютних цінностей, а й забезпечує виконання ними цих правових норм. У цьому полягає принцип законності діяльності суб’єктів валютних відносин.

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю, саме тому йому властиві всі загальні риси фінансового контролю. Доцільно вирізнити характерні риси, які надають йому зміст власне окремого виду фінансового контролю, а саме:

1) метою валютного контролю є контроль за дотриманням валютного законодавства під час здійснення валютних операцій;

2) окрема сфера дії цього виду контролю, що визначена ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Так, до валютного контролю належать валютні операції за участі резидентів і нерезидентів, зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та будь-якого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень;

3) специфічні напрямки валютного контролю. До них можна віднести:

• відповідність валютних операцій діючому валютному законодавству;

• наявність відповідних ліцензій і дозволів щодо діяльності, пов’язаних з використанням валютних цінностей;

• перевірка виконання обов’язків резидентів у сфері валютного регулювання;

• перевірка виконання обов’язків нерезидентів щодо валютного регулювання.

Валютний контроль здійснюється двома типами суб’єктів:

1. Органами валютного контролю:

а) Кабінет Міністрів України;

б) Національний банк України:

• здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до компетенції інших державних органів;

• забезпечує виконання уповноваженими банками функцій здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Посідаючи центральне місце серед органів валютного контролю, НБУ має право відкликати видані ліцензії. Зокрема, встановлені підстави відкликання індивідуальної ліцензії:

– за порушення фізичною особою — резидентом України терміну подання до податкового органу податкової декларації й інших документів, обов’язковість подання яких передбачена чинним законодавством України (за поданням податкового органа);

– за порушення фізичною особою — резидентом України умов наданої ліцензії;

– під час встановлення факту подання фізичною особою — резидентом України документів для отримання ліцензії, що містять недостовірну інформацію.

в) Державна податкова служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України;

г) Державна митна служба України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

д) Міністерство зв’язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

2. Агентами валютного контролю. Відповідно до п. 1.2. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2002 року, № 49, функції агента валютного контролю — це обов’язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками проведення резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій і своєчасне інформування цими банками у випадках і в порядку, установленому законодавством, відповідні державні органи про здійснені валютні операції. Відсутність в уповноважених банках документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше п’яти років, кваліфікується як невиконання цими банками функцій агента валютного контролю.

Слід зазначити, що однією з головних відмінностей повноважень органів і агентів валютного контролю є саме повноваження щодо видання нормативних актів. Так, тільки органам валютного контролю належить повноваження щодо видання нормативних актів, обов’язкових для виконання як резидентами, так і нерезидентами в Україні.

Чинне законодавство передбачає такі санкції за порушення валютного законодавства:

1) здійснення комерційними банками валютних операцій без одержання генеральної ліцензії НБУ тягне за собою накладання штрафу у розмірі, еквівалентному сумі зазначених валютних цінностей, перерахованому у валюту України, з виключенням банку з Державного реєстру банків або без такого виключення;

2) здійснення резидентами та нерезидентами валютних операцій, що потребують одержання індивідуальної ліцензії НБУ, без її отримання тягне за собою накладання штрафу у розмірі, еквівалентному сумі зазначених валютних цінностей, перерахованому у валюту України;

3) торгівля іноземною валютою банками без одержання ліцензії НБУ або з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ, тягне за собою накладання штрафу у розмірі, еквівалентному сумі зазначених валютних цінностей, перерахованому у валюту України;

4) невиконання уповноваженими банками зобов’язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів із метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована в дорученні нерезидента;

5) нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами та нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ або штраф у розмірі 25% від суми таких валютних операцій;

6) нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, установленому законодавством, відповідних державних органів про порушення резидентами та нерезидентами законодавства, пов’язаного із проведенням ними валютних операцій, тягне за собою штраф у розмірі 5% від суми таких валютних операцій;

7) недотримання резидентами порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою:

• порушення строків декларування — накладення штрафу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен день порушення;

• порушення порядку декларування (подання недостовірної інформації або перекручення даних) — накладання штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

8) одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів тягне за собою накладання штрафу в сумі, еквівалентній 1% одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України з подальшою обов’язковою реєстрацією зазначених договорів;

9) незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення таких дій без відповідного дозволу, якщо наявність такої ліцензії є обов’язковою, тягнуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність (наприклад: статті 207 та 208 КК України).

Ви можете пропустити чітання запису та залишити коментар. Розміщення посилань заборонено.



Залишити коментар

Ви повинні увійти, щоб мати можливість залишати коментарі.